любити

See also: љубити

Old Church Slavonic

любити • (ljubiti)

люби́ти • (ljubýty) impf

Conjugation of любити

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive	люби́ти ljubýty
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	лю́блений ljúblenyj impersonal: лю́блено ljúbleno
adverbial	лю́блячи ljúbljačy	люби́вши ljubývšy
	present tense	future tense
1st singular я	люблю́ ljubljú	бу́ду люби́ти, люби́тиму búdu ljubýty, ljubýtymu
2nd singular ти	лю́биш ljúbyš	бу́деш люби́ти, люби́тимеш búdeš ljubýty, ljubýtymeš
3rd singular він / вона / воно	лю́бить ljúbytʹ	бу́де люби́ти, люби́тиме búde ljubýty, ljubýtyme
1st plural ми	лю́бимо, лю́бим ljúbymo, ljúbym	бу́демо люби́ти, люби́тимемо búdemo ljubýty, ljubýtymemo
2nd plural ви	лю́бите ljúbyte	бу́дете люби́ти, люби́тимете búdete ljubýty, ljubýtymete
3rd plural вони	лю́блять ljúbljatʹ	бу́дуть люби́ти, люби́тимуть búdutʹ ljubýty, ljubýtymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	любі́мо, любі́м ljubímo, ljubím
second-person	люби ljuby	любі́ть ljubítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	люби́в ljubýv	люби́ли ljubýly
feminine я / ти / вона	люби́ла ljubýla
neuter воно	люби́ло ljubýlo

This article is issued from Wiktionary. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.